Легенди про те, де і як з'явився пейнтбол, вимірюються вже десятками. Ми ознайомимо вас з деякими з них.

          Отже, перша версія – це версія французька. Згідно їй, все почалося ще в кінці 19 століття. Саме тоді у Франції були вперше застосовані рушниці, що стріляють фарбою. Тому 1878 рік вважається доволі знаменним в історії пейнтбола. В ті часи у Франції набрала чинності імітація бойових дій в армії. Метою цієї новинки було тренування бійців в ближньому бою. Тоді один французький інженер Постав Реклю запропонував використовувати для подібних тренувань рушниці з фарбувальною речовиною, яка дозволяла робити постріли, завдаючи «поранення» фарбою. Перша модель подібної зброї була найзвичайнішим пневматичним шприцом. Проте з часом технології виробництва подібних знарядь покращувалась, і наступна модель була вже маркером, а «патронами» для неї служили латексні кульки з фарбою. Саме звідси і пішла назва самої гри – пейнтбол (від англійського слова Paint – «фарба», Ball – «кулька»).

          У червні 1882 року троюрідний племінник Л.Н. Толстого привозить до Росії чотири комплекти спорядження, куплених у французів. Були організовані показові учення в Царськосельських таборах.

          Проте проіснував тодішній пейнтбол не довго. Незабаром після краху Панамської авантюри в 1888 році, було припинено фінансування програм ближнього бою у Франції. Залишившись без зарубіжної підтримки, пейнтбол вмирає і в Росії. Останнє устаткування було втрачене в 1889 році.

          Про пейнтбол пригадали напередодні II Світової Війни у Німеччини. У 1939 році для імітації автоматичної зброї група інженера Циммермана розробила модель SPHW з подачею куль з вертикального підпружиненого магазина. Джерелом газу служив серійний одноразовий балон, якого вистачало на 200-250 пострілів. Кулі спочатку випускали по французькому "рецепту", а потім їх стали виробляти на підприємстві "Bauer" з желатину, наповнюючи гуашшю. Іншими словами, виріб SPHW по всіх основних параметрах був сучасним маркером. Єдиним недоліком було лише перевищення швидкості вильоту кульки понад 100 м/с, що приводило до значних травм під час навчань.

          Проте новинка була сприйнята прохолодно. Ідея була б похована, якби особисто Гітлеру не прийшла в голову думка захопити з повітря форт Ебен-Емаель, розташований між бельгійським Льєжем і голландським Маастріхтом який займав стратегічне положення в оборонній лінії "Мажіно". Штурмова група "Гранує" в листопаді 1939 року приступила до тренувань на повномасштабних макетах форту. В ході навчань використовувалося більше 200 маркерів SPHW. А вже 10 травня 1940 року 85 десантників в ході 30-годинного бою пимусили до здачі гарнізон форту чисельністю 1200 чоловік. Ця операція і до цього дня входить у всі підручники повітряно-десантних військ. Після війни один з інженерів групи Циммермана емігрував в США, де і пристосував свою розробку для маркіровки дерев (або, за деякими даними, худоби).

          Не менш цікавою вважається інша версія появи пейнтбола. Згідно їй, все спирається на символи американської культури.

          Як тільки виголошували слова «худоба», «ранчо», «ковбої», то, поза сумнівом, не забували згадати і про зброю з фарбою, якою прийнято було позначати худобину. Ну а само винахід зброї, здатної стріляти фарбою, в тій версії належить одному з інженерів Циммермана.

          Третя версія дуже схожа з американською версією появи пейнтбола, проте справа тут йшла в Канаді. Є версія, що канадські лісоруби також користувалися зброєю з фарбою, щоб робити потрібні позначки. Ось тільки мітили вони вже не худобу, а дерева.

          І, нарешті, четверта версія появи пейнтбола починається з 1981 року. Саме в цей час три товариші, які були біржовими брокерами, купили маркери. Оскільки друзі дуже обожнювали військові дії, то, недовго думаючи, вирішили влаштувати щось подібне до військової битви, але використовуючи маркери. І бій відбувся.

          Сталася ця подія 27 червня 1981 року. У битві взяли участь ще десять чоловік. Гра виявилася воістину надцікавою, і вже через деякий час отримала велику популярність в США. Стали з'являтися перші клуби, де проводилися змагання по грі в пейнтбол.

          У країнах колишнього Радянського Союзу пейнтбольні клуби стали з'являтися лише з 1994 року, хоча перша гра відбулася на пару років раніше. Провести цю першу гру допоміг один американський власник збройового магазина. Саме він в 1992 році привіз в СНД перший пейнтбольний маркер.

          Але давайте повернемося в той далекий 1984 рік, коли пейнтбол вступив в нову стадію свого розвитку. Пов'язано це було в першу чергу з тим, що саме тоді почали з'являтися желатинові водорозчинні кульки, після чого гра отримала новий стрімкий імпульс в своєму розвитку. Саме у той час і припинилося використання фарби, яку просто неможливо було відіпрати.

          А перший офіційний маркер для пейнтбола з'явився в 1985 році. Цей маркер був спеціально виготовлений для гри в пейнтбол - називався він Splatmaster. А опісля ще деякий час з'явилася нова модель цієї марки, яка була значно вдосконалена в порівнянні зі своїм першим «побратимом». Splatmaster Rapide – перший напівавтоматичний маркер для гри в пейнтбол.

          Вже до вересня 1992 року фірма The National Survival Game (NSG) налічувала вже більше 500 ігрових майданчиків в Америці, Канаді і Європі. Як вже говорилося, пейнтбол став процвітати в СНД з 1993 року, а через три роки ця гра була визнана видом спорту, який був рекомендований для розвитку фізичних здібностей гравців.